Пам’яті земляка – захисника України Василя Романюка

Що ти думав, Васю, в останні хвилини?

Погляд твій і серце з донькою були.

"Прощавайте, рідні,

Я з небес вас завжди буду берегти!"

    Добрих справ, Василю, ти зробив багато.

    Вернутися додому так мріяв, хотів...

    Ти сказав востаннє:

    "Прощавайте, мої брати!

    Слава Україні!

    Бережіть своїх!"

В серці ти носив кохання до дружини,

Мріяв, думав, зустрічі чекав.

Ти сказав востаннє:

"Ти чекай на мене"

Бо доні руки милі рідна я мало цілував.

Мамочко, матусю, мила моя, ніжна.

Ти пробач, що нині Ангелом я став.

Дякую за ночі, що ти не доспала

Як у сповиточку солодко я спав.

Нині я до тебе дощиком прилину

Поцілую щічки краплею з небес.

Дякую востаннє за любов незмінну

Як я хочу, рідна, щоб твій сум десь щез.

Скоро сніг розтане - і весна настане,

На могилі квіти рясно зацвітуть.

Хоч тебе немає поруч,

Та для нас, рідненький,

Будеш в серці ти повік...